Коли вся планета була видна за склом ілюмінатора, я відчував певний зв’язок з усіма сімома мільярдами людей, які вважають її своїм домом.
Самотність, як мені здається, мало пов’язана з місцем перебування. Це стан душі. Найсамотніші люди зазвичай живуть у центрі великих і гомінких міст.
Якось вранці я прокинувся і спіймав себе на дивній думці: шкарпетки, які я збираюся вдягти, будуть на мені, коли я покину Землю
Конспект за книгою “Керівництво астронавта по життю на Землі. Чого навчили мене 4000 годин на орбіті”, автор Крістофер Гедфілд.
Навчання
Астронавти вчаться все життя. Варто одного разу помилитися — і твоє місце займе хтось інший. Збоку здається, що астронавт — це про життя на МКС і вихід у відкритий космос, але більшою мірою це про те, як роками тренуватися і ставати людиною-швейцарським ножем.
Я твердо вирішив, що буду готовий до космічного польоту, якщо колись мені випаде така можливість, але майже з такою ж рішучістю збирався отримувати задоволення від самої підготовки. Якби мої рішення робили мене нещасним, не варто було б і продовжувати.
Підіймав літак у небо до самої межі, поки він не втрачав керованість, а потім намагався зрозуміти, як її відновити, коли винищувач падає на землю
Два роки астронавт проводить майже в самотності, тренуючись і навчаючись один на один з інструкторами, а потім, за шість місяців до польоту, коли кожен уже має всі необхідні навички, починається формування екіпажу.
Дублери роблять усе те саме, що й основний склад екіпажу, аж до останніх годин перед стартом
Професіоналізм
Професіонал — це той, хто не втрачає голову в кризовій ситуації, не кидає завдання, навіть коли воно здається безнадійним, імпровізує і знаходить хороші рішення складних проблем, коли на рахунку кожна секунда
Мені здається, все просто: якщо є час — використовуй його для підготовки. Так, можливо, ви навчитеся робити щось таке, чого ніколи в житті вам не доведеться робити. Але, на мою думку, набагато гірше зіткнутися з проблемою, до вирішення якої ви не зможете навіть підійти, бо не знатимете, з чого почати.
Я ставлю собі завдання, яке вимагатиме повної самовіддачі; визначаю, які знання мені будуть потрібні, щоб його виконати; практикуюся доти, доки не досягну рівня вміння, за якого мені буде комфортно взятися до виконання цього завдання.
Непередбачені ситуації
Неприємності трапляються постійно — техніка неймовірно складна, в її створенні й підготовці бере участь величезна кількість людей. Усе, що може зробити астронавт у непередбаченій ситуації, — це оцінити її й «почати працювати над проблемою» з «холодним» розумом.
«Працювати над проблемою» мовою NASA означає слідувати схемі, яка описує послідовність дій у тій чи іншій ситуації, методично перебираючи одне рішення за іншим, доки не закінчиться кисень.
Коли я тільки став астронавтом, я думав, що, щойно почую пожежну сигналізацію, маю схопити вогнегасник і почати боротися за своє життя. Але тепер, через 21 рік, я позбувся такого рефлексу й набув іншого набору реакцій у відповідь, які можна описати трьома словами: «попередити», «зібратися», «працювати».
Для стороннього спостерігача наші дії могли здатися трохи дивними: не було ні занепокоєння, ні вигукування команд, ні поспіху.
Моделювання катастроф привчає вас до думки, що може статися найгірше, але ви ніколи не звикнете до цієї думки до рівня байдужості
Передбачати проблеми й розмірковувати над їхнім вирішенням — це насправді зовсім не те саме, що звичайне хвилювання. Навпаки: це продуктивно.
Мчачи шосе, можна слухати радіо й насолоджуватися заходом сонця. А можна уважно відстежувати дорогу, відмічаючи всі потенційні загрози. Наприклад, ви помічаєте попереду автоцистерну й прикидаєте, що станеться, якщо саме в ту мить, коли ви будете проїжджати повз неї, вас підріже вантажівка, яка, як ви помітили, поводилася трохи дивно, рухаючись лівою смугою впродовж останніх десяти хвилин. Заздалегідь обдумати цю проблему — найкращий спосіб її уникнути.
Коли я заходжу в заповнений людьми ліфт, я думаю: «Так, а що ми робитимемо, якщо ліфт застрягне?» І починаю думати над тим, якою буде моя роль і як я зможу допомогти вирішити цю проблему.
Перед складним польотом на винищувачі F-18 я брав карту місцевості й креслив на ній свій маршрут, хоча знав, що не зможу бачити землю, щойно літак відірветься від злітної смуги.
Астронавт, який не звертає уваги на дрібниці, — мертвий астронавт.
Оперативна поінформованість — можливість побачити всю картину подій і сконцентруватися на найближчій смертельній небезпеці — ось що врятувало мене після того, як я прийшов до тями. Я не втратив жодної секунди на те, щоб зрозуміти, чому відключився. У критичній ситуації питання «чому?» недоречне. Потрібно було прийняти те, що вже сталося, і визначити найважливіше на поточний момент завдання, і таким завданням було якнайшвидше повернутися на аеродром.
Помилки
Провали часто корисні, якщо з них виносять урок. Будь-яка дія фіксується й аналізується.
У NASA кожна людина — критик. За багато років сотні людей постійно оцінювали нашу роботу. Наші найгрубіші помилки вивчалися під мікроскопом, тому про них дізнавалося ще більше людей: «Перевірте дії Гедфілда — давайте переконаємося, що ніхто більше ніколи такого не зробить».
У NASA від нас не просто очікують позитивної реакції на зовнішню критику, а й вимагають зробити ще один крок уперед і самим звертати увагу на власні помилки й прорахунки
Після космічного польоту «розбір» триває цілими днями протягом місяця або довше, по одній темі на кожну зустріч.
Правила
Результатом аналізу помилок є система правил, заснованих на реальному досвіді. Для кожної дії написано звід правил із припущеннями, в межах яких дозволено діяти.
«Польотні правила» — це з великими труднощами здобутий запас знань, записаний у формі інструкцій, у яких указано послідовний порядок дій у різних ситуаціях і пояснено, чому потрібно робити саме так
Boldface — це слово з професійного жаргону льотчиків, чарівне слово, яке описує порядок дій, що в критичній ситуації може врятувати вам життя. У нас кажуть, що «жирний текст написаний кров’ю», бо часто ці інструкції створюються в результаті розслідування пригод. У них виділено покрокові дії, які слід було виконати, щоб уникнути смертельної катастрофи.
Лідерство
У космосі людям доводиться проводити багато часу разом у замкненому просторі, і правильні міжособистісні стосунки — запорука успішної місії.
Урок, який я виніс із цієї ситуації: справжній лідер прокладає шлях і веде за собою, а не просто грубо нав’язує іншим свою думку. Погрози, суперечки, суперництво навіть у менш ризикованих ситуаціях — це вірний спосіб знищити бойовий дух і значно знизити результативність
Коли я розвідував маршрут для нашого спуску, я був украй обережний. Я знав, що якщо підверну щиколотку, то не стану ні героєм, ні мучеником. Я буду тим хлопцем, який поставив під загрозу виконання поставленого завдання
Найголовніше, що я виніс для себе з курсів виживання, полягає в тому, що, коли ти є частиною команди, на Землі чи в космосі, насамперед потрібно відповісти на питання: «Як особисто я можу допомогти команді досягти поставлених цілей?» Зовсім не обов’язково бути супергероєм. Уміння співпереживати й хороше почуття гумору часто виявляються важливішими.
Скарги й ниття — повна протилежність тому, що я називав експедиційною моделлю поведінки, вся суть якої — в об’єднанні людей заради досягнення спільної мети
Якщо вам потрібно когось гостро покритикувати, не варто шалено накидатися на того, кого критикуєте; використовуйте хірургічний підхід, загострюйте увагу на проблемі, а не нападайте на людину. Ніколи не висміюйте своїх колег, навіть імпровізованим коментарем, яким би дотепним чи смішним він вам не здавався. Чим вища буде ваша посада або місце в ієрархії, тим більший вплив матиме ваш легковажний або недбалий коментар. Не варто ляскати по носі людей, з якими ви працюєте.
Недостатньо просто придушити в собі дух суперництва. Вам доведеться спробувати допомогти іншим досягти успіху. Деякі люди вважають, що це як вистрілити собі в ногу — навіщо допомагати комусь іншому створювати конкурентні переваги? Але я дивлюся на це інакше. Від того, що ви допомагаєте комусь виглядати краще, самі ви не виглядаєте гірше. Насправді така допомога часто покращує і вашу власну ефективність, особливо в стресових ситуаціях.
З роками я зрозумів, що в будь-якій ситуації, неважливо, в ліфті чи на космічному кораблі, ставлення до вас оточення майже завжди можна описати одним із трьох способів. Ви — «мінус один»: той, хто створює проблеми й від кого одна лише шкода. Ви — «нуль»: ваш вплив нейтральний і не зміщує рівновагу ні в один бік (від вас ані шкоди, ані користі). І, нарешті, «плюс один»: ви той, хто активно робить щось корисне. Звісно, кожен хоче бути корисним
Одна з переваг прагнення бути «нулем» полягає в тому, що це досяжна мета. А ще це чудовий шлях до статусу «плюс один».
Але якщо ви впевнені у своїх здібностях і почутті власної гідності, для вас практично неважливо, чи керуєте ви кораблем, стоячи за штурвалом, чи гребете веслами. Ваше его не постраждає від того, що вас попросять помити туалет або розпакувати чиїсь шкарпетки.
Міжнародна космічна станція — це космічний корабель вагою 400 т і розміром із футбольний стадіон, увішаний сонячними панелями площею аж 4 км².
Російські інженери забили, затягнули й запечатали люк нашого стикувального модуля, мабуть, із дещо надмірним ентузіазмом — у кілька шарів. Тож нам довелося зробити щось по-справжньому космічне: відкрити люк станції «Мир» за допомогою швейцарського армійського ножа. Ніколи не залишайте планету без такої штуки.
Усі стіни модуля майже повністю вкриті ворсистою частиною застібки-липучки. У космосі дрібні предмети на кшталт ложок, олівців, ножиць і пробірок просто відлітають, щоб потім, через тиждень, знайтися десь у повітряному фільтрі, який закриває вентиляційний канал. Тому їх кріплять липучками до стіни. Гачкувату частину липучки можна знайти на зворотному боці майже кожної речі, і це зроблено для того, щоб їх можна було чіпляти до «липкої» стіни.
Ще з часів шатла я знав, що сплячий астронавт — цікаве видовище. Його руки ширяють перед ним, і виходить характерний для Франкенштейна жест, волосся на голові розвівається, як грива, а вираз обличчя свідчить про задоволення.
Коли я заплющую очі, я періодично бачу дуже слабкі, нечіткі спалахи світла: космічні промені — високоенергетичні частинки від далеких зірок — перетинають Всесвіт і атакують зоровий нерв, мов мої персональні розряди блискавки.
Багато астронавтів, зокрема й я, з часом починають сумувати за гострою їжею, тому що при гіперемії (припливі крові), зумовленій невагомістю, ви починаєте сприймати смак продуктів так, ніби застудилися.
Лише для того, щоб підготувати шатл до входу в щільні шари атмосфери, потрібно було провести безліч системних перевірок і переналаштувань. Ось тільки один із трюків — нам потрібно було повернути корабель черевом до Сонця й тримати його в такому положенні кілька годин, щоб розігріти гумові шини шасі для посадки.
Сльозам потрібна гравітація. На Землі невеликий канал над вашим оком виділяє сльози, які вимивають із нього будь-який подразник, а потім стікають униз по щоці, і слізний канал осушується, зате починає текти з носа. Однак в умовах невагомості сльози не стікають униз. Вони стоять у вашому оці, і, поки ви продовжуєте плакати, кулька солоної рідини все росте й росте, утворюючи тремтливу краплю на вашому очному яблуці.
Коли ми повернулися на Землю, багато хто питав, чи все минуло так, як ми планували. Правда полягає в тому, що нічого не сталося саме так, як ми планували, але всі відхилення від плану були в тих межах, до яких ми були готові.