Знаєте, як визначити відзняту плівку в звичайній котушці? Практично ніяк. Зазвичай фотографи змотують плівку повністю, так зручніше і це вірна ознака, що плівка вже відзнята. Але у такого підходу є й мінус — край плівки доводиться діставати під час проявлення, що трохи незручно. Тому іноді при перемотуванні плівки у фотоапараті її не змотують повністю, і котушка нічим не відрізняється від нової.
Купуючи фотоапарат Canon P, я отримав у навантаження кілька плівок, запакованих кустарно. Усе виглядало новим, з кожної котушки стирчав край плівки без заломів. Одну з цих котушок я нещодавно відзняв і пізно ввечері взявся за проявлення.
Чи варто казати, що самостійне проявлення — це хвилюючий процес? І навіть неважливо, що було знято на цю плівку: проявлення — це завжди дотик до певної магії хімічних процесів.
- 6 хвилин — проявник
- 1 хвилина — стоп-ванна
- 11 хвилин — закріплювач
- 30 хвилин — промивка в холодній воді
- 15 хвилин — промивка в теплій воді
Під час фінальної промивки я вже почав обережно розмотувати плівку й поглядати на відзняті кадри. Перший кадр — ікона й свічка:
«Секундочку… Не пам’ятаю такого кадру», — промайнуло в голові. Дивлюся на негатив далі, помічаю, що кадри надто яскраві, і приходить усвідомлення того, що плівка вже була не порожня, коли я на неї знімав.
Отже, пазл склався: до мене потрапила вже відзнята плівка, мої кадри наклалися поверх, і після проявлення переді мною постали результати такого випадкового поєднання.
Деякі кадри вийшли дуже знаковими, наприклад серія з квітами, про існування яких я, звісно, не підозрював.
Є й більш сюрреалістичні кадри
