Трохи розповім про передноворічну поїздку до Львова наприкінці 2014 року.
Львів — старе місто зі своїм яскраво вираженим характером, у яке хочеться повертатися знову й знову. Для мене Львів є таким собі зразковим українським містом, таким, яким мав би бути кожен обласний центр України. З такою архітектурою, пам’ятками, гастрономічними можливостями тощо.
До Львова з Дніпропетровська (як і з більшості інших великих міст країни) можна дістатися кількома способами, кожен зі своїми мінусами й плюсами:
- літаком — швидко, але дуже дорого (2000 грн в один бік з людини)
- машиною — довго й дорого (1000 км)
- поїздом — довго, зате недорого До подорожі поїздом зовсім нещодавно додалася зручна опція: поїзд Дніпропетровськ-Львів включає вагон для перевезення автомобілів, отже свою машину теж можна взяти із собою. Ми поїхали поїздом. Попри те, що квитки я купував майже за місяць до дати поїздки, з ними виникли складнощі, але це передбачувано для святкових дат. Удалося взяти лише звичайне купе. На щастя, в останній момент звільнилося одне купе «Люкс», і з доплатою дорога до Львова стала трохи комфортнішою. Поїзд приїжджає до Львова о 6 ранку, а в квартиру ми могли заселитися лише об 11. Що робить людина рано-вранці в малознайомому місті, якщо їй треба десь провести 4-5 годин? Правильно, іде в Макдональдс, як у єдиний відомий заклад, що працює цілодобово. Пізніше з’ясувалося, що Макдональдс працює з 7 ранку, а от чудовий заклад «Кумпель» — цілодобово.
До слова, взимку на Західній Україні сонце сходить дуже пізно, трохи пізніше восьмої години, а темнішає приблизно о 16:30.
Немає сенсу описувати всі кафе, ресторани, кав’ярні й пивоварні Львова, кожен заклад вартий окремої статті, але я просто перелічу деякі, найпам’ятніші, які раджу відвідати:
Кумпель
+Чудове розливне пиво, хороша їжа. Бажано заздалегідь бронювати столик.
Атляс
+Хороша атмосфера, прийнятне співвідношення ціна/їжа.
Кафе 1
+Хороше місце від власників «Кумпель».
Мушля
+Устриця-бар. Дорого й смачно, якщо любите устриці.
Чорний кіт
+Зовні непримітний бар виявився дуже хорошим рестораном. Дорого, але дуже смачно.
До вибору житла в будь-якій подорожі треба підходити відповідально, і я вважаю, що квартира має відповідати духові міста або країни. Тому, як і сам Львів, вона має бути маленькою, вінтажною й дуже затишною.
Наша була саме такою. Складалася вона з двох поверхів у будинку XVII століття, за 5 хвилин ходьби від центру міста. На другому поверсі була спальня з балкончиком і душовою кабінкою в шафі, а на першому — щось на кшталт студії, що включала передпокій, вітальню, кухню й туалет площею 1х1 квадратний метр. Поверхи з’єднували дерев’яні й дуже круті сходи. Під натиском вони неохоче, як і належить, поскрипували.
Опалення здійснювалося двома конвекторними електрообігрівачами, по одному на кожному поверсі. Планування квартири призводило до того, що на першому поверсі було надто холодно, а на другому надто спекотно. Це був, мабуть, єдиний мінус.
Львів потішив двома приємними музичними подіями: концертами репертуарів Sinatra & Armstrong і Edith Piaf. Така музика якнайкраще пасує до передноворічного настрою Львова.
Найбільше враження від поїздки — замки.
На жаль, не вдалося подивитися всі замки Львівщини, лише 2, які виявилися найзручнішими за маршрутом.
Перший — Олеський. Розташований він поруч із селом Олесько. Олеський замок як проєкт досить старий, XIV-XVII століть, але як споруда був зруйнований і відновлений кілька разів за свою історію.
Усередині замку є музей, до якого ми не потрапили через брак часу, і ресторан, який ми просто не могли оминути, бо були дуже голодні.
Наприкінці грудня поруч із замком, який розташований на невеликій горі, доволі прохолодно. У ресторані ми вперше в житті спробували наливки — західноукраїнські алкогольні настоянки на фруктах і травах.
Наступний замок — Підгорецький.
Дістатися до нього трохи складніше, ніж до Олеського. Якщо до першого від маршрутки довелося пройти лише 20-25 хвилин, то до Підгорецького від траси приблизно 10 км, і половина цього шляху — вгору.
Місце ще цікавіше за рахунок молодшої забудови замку.
Загальний стан споруд аварійний, деякі території закриті для проходу. Усередину потрапити теж не вдасться.
Окрім замків, вдалося заїхати в містечко Жовква. Такий маленький провінційний Львів, утім, окрім кількох пам’яток, робити там особливо нічого.
Плани на майбутні поїздки в Західну Україну:
- подивитися всі замки Львівської області
- кілька днів пожити в Ужгороді
- кілька днів пожити в Кам’янці-Подільському
- проїхатися залізницею Львів-Ужгород